Психологічна готовність дитини дошкільного віку до навчання у школі

У психології готовність до школи це - комплексне поняття.
Дитина, що вступає до школи має бути зрілою у фізіологічному та соціальному відношенні, вона має досягти певного рівня розумового й емоційно-вольового розвитку.
Навчальна діяльність потребує певного запасу знань про навколишній світ, сформованості елементарних понять. Дитина повинна оволодіти розумовими операціями, вміти узагальнювати й диференціювати предмети і явища довкілля, уміти планувати свою діяльність і здійснювати самоконтроль. Важливими є і позитивне ставлення до навчання, і здатність до саморегуляції поведінки та прояву вольових зусиль.

Основні групи труднощів, з якими зустрічаються не готові до школи діти:

• 1 група належить до системи стосунків і взаємодії з однолітками
• 2 група – до сфери спілкування з дорослими
• 3 група – до сфери самосвідомості дитини

Ці групи труднощів відображають основні компоненти психологічної готовності дитини до шкільного навчання.

Рекомендації батькам майбутніх першокласників,
щодо організації навчальної діяльності дитини вдома

Сприяйте дитячій автономності (самостійності). Чим більшої самостійності Ви вимагаєте від дитини в усіх сферах життя, тим простіше Вашій дитині буде вчитися в школі. Заохочуйте само­стійність своєї дитини.

Якщо Ваша дитина потребує допомоги, підштовхуйте її до того, щоб вона самотужки знаходила шляхи розв'язання проб­лем. Не давайте готових відповідей — Ваша допомога повинна обмежуватися підказками (наприклад: підказати, яким слов­ником або довідником можна скористатися; де знайти необхід­ну інформацію та ін.).

Відзначайте досягнення дитини. Віддавайте перевагу похвалі, а не докорам: нею Ви досягнете бажаного у більш легкий спосіб, аніж нотаціями, нескінченними нагадуваннями або покаран­нями.

Схвалюючи вчинки або поведінку дитини, не доповнюйте схва­лення критикою (наприклад: «Літери написані добре, але якби без бруду, було б ще краще»).

Не висувайте до дитини занадто високих вимог: не робіть їх суворішими, ніж вимоги вчителів (наприклад, вимагаючи виконання додаткових завдань).

Не вимагайте від своєї дитини більше, ніж самі від себе. Дитина, яка бачить своїх батьків за читанням, почне читати швидше, ніж дитина, батьки якої замість читання дивляться телевізор.

Говоріть якнайбільше позитивного про школу, учителів і пред­мети, що викладаються у школі.

Повноцінний сон — це ознака здорової нервової системи. Для того щоб продуктивно працювати, дитячому організму необхідно спати 12 годин на добу з урахуванням обіднього сну (1-1,5 години).

Після школи не поспішайте братися до виконання домашнього завдання: організм дитини потребує 2-3 години відпочинку. Готувати уроки необхідно у продуктивний час — з 15 до 18 години. Пізно ввечері заняття проводити не слід. Пам'ятайте: після 30 хвилин занять дитині необхідна перерва у 10-15 хвилин.

Анкета для батьків: Ваші взаємини із дитиною

Правдиво й щиро дайте відповідь на наведені далі запитання, які допоможуть Вам оцінити взаємини з дитиною:

1. Чи подобається Вам поведінка Ваша дитина?

2. Чи слухаєте Ви, що говорить дитина?

3. Чи дивитеся Ви на малюка, коли він говорить?

4. Чи намагаєтеся Ви створити в дитини відчуття значущості того, про що вона говорить?

5. Чи виправляєте Ви мовлення дитини?

6. Чи дозволяєте Ви дитині робити помилки?

7. Чи хвалите Ви дитину, чи обіймаєте ви її?

8. Чи смієтеся Ви разом із дитиною?

9. Чи відводите Ви щодня час для читання дитині й для бесід із нею?

10. Чи граєтесь Ви з дитиною в які-небудь ігри?

11. Чи заохочуєте Ви інтереси та захоплення дитини?

12. Має дитина хоча б одну-дві власні книги?

13. Чи має дитина місце, що відведено тільки для неї (наприклад полицю)?

14. Намагаєтеся Ви подавати приклад дитині, читаючи газети, журнали, книги?

15. Чи обговорюєте Ви з родиною та з дитиною що-небудь цікаве із того, що Ви прочитали?

16. Чи намагаєтеся Ви сказати все за дитину, перш ніж вона встиг­не відкрити рота (наприклад: у лікаря, у магазині)?

17. Дивитеся Ви телевізор разом із дитиною?

18. Чи ставите Ви дитині запитання за змістом побаченого на теле­екрані?

19. Чи обмежуєте Ви можливість дитини дивитися телевізор?

20. Чи має дитина можливість виявляти свої почуття в межах загальноприйнятої поведінки під час ігор, фізичної розрядки?

21. Ви ходити з дитиною у гості?

22. Чи водили ви дитину до театру, зоопарку, музею?

Ключ: За кожну відповідь нараховуєте: « завжди» — 4 бали; «іноді» — 2 бали; «ніколи» — 0 балів.

Отримані бали підсумовуєте:

• якщо сума становить 88 балів — чудово;
• якщо сума становить 44 бали — непогано;
• якщо сума становить менше ніж 22 бали — варто замисли­тися.

Підготовка та мотивація дітей до школи

10 порад для батьків

Під вікнами будинку літньої людини залюбили гратися діти. Щовечора вони збиралися на галявині перед його будинком, бігали, шуміли, що сильно порушували його спокій. Ніякі прохання та вмовляння грати подалі від його будинку не допомагали. І тоді він придумав, ­одного вечора він вийшов до дітей і сказав: "Ви дуже добре сьогодні бігали, гралися і кричали. За це, кожен з вас отримає сьогодні по 10 гривень". Можете собі уявити реакцію дітей?! Мало того, що вони отримували задоволення від гри, вони отримали ще й гроші. Діти були дуже задоволені. На наступний день господар будинку вийшов знову до дітей та сказав: "Знаєте діти, сьогодні мої обставини змінилися, і я можу вам дати лише по 1 гривні". Діти взяли гроші, але грали і кричали вже з меншим ентузіазмом. Наступного дня цей мудрий чоловік роздав дітям по 20 копійок і сказав: "Приходьте завтра, я вам дам по 5 копійок. На це діти відповіли: "Та ви що, ми не будемо бігати і кричати за 5 копійок". Так цей літній чоловік позбувся шуму і крику під своїми вікнами.

Чому навчає ця історія?

Вона про внутрішню і зовнішню мотивацію. Що зробив цей літній чоловік? Він знизив внутрішню мотивацію дітей (їх власні емоції, бажання вільно грати, «бігати і кричати»), перевівши її в зовнішню мотивацію (гроші), а потім прибрав і її. Все дуже просто. Мотивація відноситься до набору людських чинників, які штовхають людину вперед.

Ваше завдання — не тільки «загартувати» своїх дітей у той час, як вони стають старшими, а й мотивувати використовуючи, як зовнішню мотивацію так і внутрішню. Різні подарунки, обіцянки, винагороди: мобільний телефон, мр3-плеєр, велосипед, комп'ютерні ігри. Це все відноситься до зовнішніх мотиваційних факторів.

Нижче наводиться кілька порад, які допоможуть Вам мотивувати дітей до школи:

1. Підтримуйте внутрішню мотивацію дитини, шляхом заохочення позитивних здобутків. Не треба концентрувати вашу увагу тільки на його негативних діях або поганій поведінці.

2. Намагайтеся постійно обговорювати з дитиною, важливість школи та освіти.

3. Запитуйте вашу дитину, як пройшов його день у школі. Переконайтеся, що вона вам розповідає подробиці.

4. Запитуйте та цікавтеся: чи задали йому домашнє завдання або якийсь проект в класі, який він повинен виконати.

5. Якщо у вашої дитини немає ніякого домашнього завдання, впевніться, що вона витрачає по крайній мірі 30 хвилин на вивчення уроків, тобто прививайте звичку працювати.

6. Поговоріть з вашою дитиною про ознаки її прогресу, який він досягнув. Якщо необхідно, похваліть, якщо справи йдуть не найкращим чином то намагайтеся пробудити в ньому внутрішню мотивацію через пояснення, що для неї так буде краще.

7. Підтримуйте вашу дитину, та поясніть, що потрібно прикладати більше зусиль, якщо вона погано здала якийсь іспит або тест.

8. Якщо у вашої дитини проблеми в навчанні, йому необхідна додаткова допомога вчителя або домашнього репетитора.

9. Поговоріть з його вчителем про особистий підхід до вашої дитини, який може більше підходити вашій дитині, якщо ж у нього або в неї є проблеми в навчанні.

10. Найголовніше: регулярно будьте в постійному контакті з дитиною та вчителями вашої дитини, які стежать за успішністю та поведінкою вашої дитини у школі. Та й пам'ятайте перед вами не нерозумна істота, яку можна примусити і все буде добре, перед вами людина, якій треба намагатися пояснювати необхідність навчання та праці над собою.

МОЮ ДИТИНУ НІЧОГО НЕ ЦІКАВИТЬ

Психологи б'ють на сполох: збільшується кількість дітей з низьким рівнем пізнавальної активності. Батьки хвилюються: нічого не хоче робити, цілими днями сидів би у телевізора і дивився би мультики. Гірко бачити в очах п'ятирічної дитини байдужість та апатію. Спробуємо розібратися в причинах нудьги дітей та шляхах її подолання.

1 причина - У дитини забагато іграшок

Коли людині легко дістається усе, що можна забажати, зникає інтерес до будь-чого. Якщо поспостерігати за дитиною, в якою є надлишок іграшок, побачимо, що сюжетна гра не відбувається. Дитина довго перебирає іграшки, відволікаючись кожного разу на наступну, а потім втрачає інтерес до них взагалі.
Багато разів я чула від батьків, що подарували коштовну іграшку, а дитина нею погралася менше півгодини та закинула, як усі інші.
Гра та творча думка виникає у дитини лише в тому разі, коли вона знаходиться в умовах необхідності знайти іграшки-замінники. Згадаймо своє власне дитинство - Будь яка паличка могла стати і шпагою, і чарівною паличкою, і лялькою \ в залежності від наших ігрових задумів\
Деякий брак необхідних для гри атрибутів спонукає мислення дитини до творчості, ініціативи та розвитку сюжету самої гри. - Перед тим, як грати в сім, треба виліпити посуд, побудувати з конструктора меблі і т.і.
Таким чином, дитина не тільки відтворює відомі їй дії дорослих, але й дізнається більше про роботу людей різних професій. - Розвиваються уявлення про оточуючий світ. А головне, дитина із споживача перетворюється на творця. Отримує досвід самостійності, ініціативи та досягнення свого задуму.

Порада. Ховайте частину іграшок. І через деякий час міняйте їх місцями. Ті, що лежали у сховищі - давайте в активне користування, а ті, якими дитина гралася постійно, відсилайте у резерв. В такому разі дитині буде легше вибрати чим гратися. Скоріше буде відбуватися прибирання іграшок. І кожен раз старі іграшки будуть сприйматися дитиною як нові.
Для того, щоб визначити які саме іграшки мають відправитися у «відрядження», спостерігайте за дитиною, і забирайте у сховище ті іграшки, якими дитина грає мало. Виключенням можуть бути тільки 1-2 найулюбленіші іграшки, якими малюк грається весь час.

2 причина - Дитина переважена діяльністю та знаннями

Буває, люблячі батьки, розуміючи роль раннього навчання та спілкування з дитиною, намагаються практично цілодобово «нашпигувати» її пізнавальними знаннями та діяльністю. Такі діти вже в 4 роки крім дитячого садка, нерідко відвідують різні гуртки та центри розвитку. І не один-два, а безліч. Навчаються і мовам, і мистецтвам, спортом займаються.
І кожна хвилина спілкування дорослого з дитиною в такій родині наповнена корисними знаннями. І мало - емоціями.
Дорослі по дорозі до дому, приміром, розказують дитині про природні явища навколо, про транспорт і т. і.- Здається, що ж в цьому поганого? - Усюди чуємо, що дітям приділяється мало уваги, і що треба використовувати будь-яку можливість для спілкування з дитиною.
Так воно і є.
Але, усе, добре в міру, чого занадто, то шкодить. Переїсти можна не тільки солодощів, але й знань буває іноді забагато. Якщо зразу з'їсти цілу коробку цукерок, від неї може і знудити. Той же ефект ми отримуємо від зайвої інформації. - Згадайте себе під час сесії чи тривалого семінару. На якомусь етапі ви раптового розумієте: «Я більше не можу! Інформація вже з вух лізе!» А у дитини-дошкільника нервова система ще розвивається, недосконала. Абсолютно природньо спрацьовує захист від такого життя - свідомість блокує пізнавальну діяльність і дитина втрачає інтерес до будь-чого. Може навіть спостерігатися регрес, наприклад, в 4 роки знала усі букви, а в 5- «забула».

Поради уважним батькам запобігти пересиченню знаннями у дитини:
- Малюк повинен мати вільний час Коли він сам обирає чим йому займатись. Хоч стрибати, хоч лежати, хоч малювати.
- Наповніть життя дитини позитивними емоціями більше, ніж інформацією. Дитина-дошкільник це світ емоцій. Будь які знання ними природно засвоюються лише через емоцію сприйняття та у грі.
- Знайомити дитину з новим краще у вигляді запитань, а не розповідей. Краще, якщо дитина сама звертає увагу на якийсь предмет чи явище. А дорослий вже «йде» за інтересом дитини та допомагає дослідити об'єкт. Доповнюючи та збагачуючи знання, які у дитини вже є, маємо можливість сприяти подальшому розвитку вашого розумника. Так, наприклад, дитина чи ви самі звертаєте увагу на берізку, яка росте у дворі. Побудуйте бесіду з дитиною про неї на основі порівняння з кущами, або квітами. Або, нехай дитина пригадає як ця ж берізка виглядала восени, влітку чи зимою. - Таким чином дитина вчиться узагальнювати, порівнювати, аналізувати. А, головне, самостійно здобувати нові знання.

3 причина, пов'язана з першою - Надмірна опіка та контроль

Якщо ваш син чи дочка живе на усьому готовому, увага усіх членів родини концентрується в першу чергу на потребах та забаганках малюка - це атмосфера несприятлива для всебічного розвитку
Природа людини така, що для її розвитку потрібна власна мотивація.
А коли за дитину про все подбали, усе їй надали в найкращому вигляді, від всього застерегли, усе організували та про усе розповіли, усе проконтролювати - про яку ініціативність та активність може йти мова?
Інколи занадто дбайливі батьки, помічають, що їх дитина подовгу сидить і нічого не робить. Або зранку дуже повільно встає. Їй потрібно десять раз сказати, що треба йти чистити зуби, одягатися та сідати їсти. Кожен крок дитини в такій сім'ї суворо регламентований та підкорений заведеним правилам.
В такій атмосфері дитина виросте або безініціативною людиною, яка буде і надалі чекати дріб'язкової опіки та контролю, покрокових підказок що, коли, де і як робити. Або дуже швидко почне бунтувати. І тоді виникнуть проблеми у керівництві поведінкою малюка.
Спробуйте залишити дитину у спокої. Не підказуйте що вона має робити. Подивіться що буде відбуватися. Зачекайте, поки вона сама до вас звернеться з якимись пропозиціями проханнями або питаннями.
По природі дитина активна та допитлива. Дітей до 5-ти років тому й звуть чомучками, що вони задають багато запитань. Не ігноруйте їх.

Порада. Краще запропонуйте дитині поміркувати і разом з нею знайдіть відповідь. Обов'язково похваліть і підкресліть, що відповідь на своє питання дитина знайшла сама. Схвалення дорослого - для малюка відмінний стимул пізнавати навколишній світ і надалі.

4 причина - Відсутність домашніх обов'язків у дитини

Як наявність обов'язків дитини пов'язана з рівнем її пізнавальної активності? - Тільки активна, самостійна та ініціативна людина здатна прагнути подальшого розвитку та удосконалення.
«Ми не можемо нічому навчити іншу людину. Можемо лише сприяти її власному розвитку. Та створити відповідні умови для цього»- сказав класик позитивної педагогіки та психології А. Маслоу.
Дитина вже з 3-х років повинна мати обов'язки. Прибрати свої іграшки на місце. Покласти посуд в раковину після їжі. Допомогти дорослим підготувати стіл до вечері. Полити вазони. Якщо в 2-3 роки це окремі доручення, які дитина виконує разом з дорослим, то з 4, а тим більше, з 5-ти років це мають бути постійні обов'язки, які дитина виконує навіть без нагадувань.
Навіщо? - В першу чергу для того, щоб дитина мала можливість відчути себе рівноправним членом родини. Дорослим Щоб розуміти, що не тільки він або вона потребує турботи оточуючих, а й дорослі потребують допомоги в побуті.

Порада. Не бійтеся показати малюку свою втому, незадоволення та роздратування. Людина має право на почуття. І дитина, і дорослі. Демонструючи свої негативні почуття, навчіть дитину способам допомоги.. Наприклад, принести ковдру для бабусі, в якої болить голова, сісти поряд та тихенько розказати що цікавого було сьогодні в дитячому садку. Або допомогти в тій же підготовці до вечері. І навпаки, коли дитина потребує співчуття та допомоги, запитайте, чим ви можете їй допомогти. - нехай сама вибере спосіб покращення свого стану. \дайте дитині приклад, що для цього дуже рідко потрібні матеріальні витрати. Значно ціннішими виявляються душевні дарунки\

5 причина - Система цінностей, прийнятна у сім'ї

Якщо дорослі члени родини впевнені у тому, що має сенс займатися лише діяльністю, яка приносить лише конструктивні вигоди та результати, то не треба дивуватися тому, що дитині ви будете вимушені якимсь чином пояснювати вигоди отримання знань. При чому, аргументи далекої перспективи - «коли виростеш, заробиш багато грошей»- не працюють. З маленькою дитиною тому що це нереально далека перспектива. А з більш дорослими, тому що вони вже бачать, що освічена людина рідко живе більш забезпечено, ніж малоосвічена.
Культивування в родині інтересів вигоди, достатку і використання всього, що є навколо на свою користь \ людей, ситуацій, матеріальні блага \ атрофує моральне почуття, жвавий інтерес до людей та світу. І перекриває канал зв'язку з Творцем - джерелом натхнення й творчості

Виховання - процес взаємний. Не можна розвивати дитину не розвиваючись самому. Тому, живіть творчо та легко, любіть себе, своїх дітей та людей загалом. Даруйте радість і радійте новим враженням від кожного дня. Побачте самі і навчіть діток бачити чарівність та красу в буденних речах.